Українські виробники цементу намагаються зменшувати викиди вуглецю, хоча в країні досі немає повноцінної системи поводження з відходами та зрілого ринку альтернативного палива. Головний технічний важіль галузі — зниження частки клінкеру в цементі, бо саме виробництво клінкеру є найбільш вуглецево інтенсивною частиною процесу.
За даними галузевої асоціації, у 2025 році українські підприємства виготовляли 11 типів цементів із різним вмістом клінкеру. Клінкер-фактор дещо знизився порівняно з попереднім роком. На перший погляд це невеликий рух, але для цементного виробництва він важливий, бо кожна тонна клінкеру має високий вуглецевий слід через хімічні процеси і спалювання палива.
Альтернативне паливо без повноцінного ринку
У Європі цементні заводи часто використовують RDF як частину структурованого ланцюга поводження з відходами. В Україні ситуація інша: немає повноцінного ринку відходів і стабільного регулювання, яке зробило б постачання альтернативного палива передбачуваним. Попри це, частина виробників уже застосовує його там, де це можливо.
Екологічна логіка проста. Менша частка клінкеру знижує процесні викиди, а альтернативне паливо може зменшувати залежність від викопного палива. Але заводи не можуть вирішити цей перехід самостійно. Потрібні сортування відходів, переробна інфраструктура, стандарти якості, логістика і регулювання, які перетворять альтернативне паливо на надійний промисловий ресурс.
Для України зеленіше цементне виробництво — це не лише екологія. Відбудова потребуватиме великих обсягів цементу і бетону. Якщо внутрішні виробники модернізуються раніше, вони зможуть забезпечувати відновлення і водночас наближатися до європейських кліматичних вимог. Без ринку відходів кожен крок декарбонізації буде дорожчим і складнішим.
