Українські ФОП на єдиному податку можуть продавати столові вина без окремої ліцензії на роздрібну торгівлю алкоголем. Для малих магазинів, кав’ярень і нішевих продуктових бізнесів це зручна можливість, але вона не скасовує регуляторних вимог. Продукція має відповідати саме визначенню столового вина за чинним законом про ринок алкоголю, а підприємець повинен залишатися в межах правил роздрібної торгівлі.
Ключова умова — не сприймати відсутність ліцензії як відсутність контролю. Продаж неповнолітнім заборонений, обмеження щодо місць торгівлі зберігаються, а дистанційний продаж має відповідати тим самим правовим межам, що й інші регульовані алкогольні товари. На практиці бізнесу потрібно чітко відокремлювати столове вино від ширших категорій алкоголю і правильно оформлювати продаж.
Що все одно має робити підприємець
ФОП повинен сплачувати роздрібний акциз, застосовувати РРО або ПРРО та програмувати товар як підакцизний із коректним кодом УКТ ЗЕД і реквізитами акцизної марки там, де це потрібно. Важливе і зберігання: вина мають перебувати у місцях, внесених до єдиного реєстру місць зберігання. Саме такі технічні деталі часто перетворюють простий асортимент на комплаєнс-ризик.
Облік товарних запасів залежить від податкового статусу. ФОП-єдинник без реєстрації платником ПДВ, який продає лише пиво, сидр, перрі та столові вина, може не вести товарний облік. Якщо ж підприємець є платником ПДВ, обов’язок обліку виникає навіть за такого обмеженого асортименту.
Для малого бізнесу висновок простий: столове вино можна продавати без алкогольної ліцензії, але операція має бути дисципліновано відображена у фіскальній системі. Правильна класифікація, віковий контроль, акциз і належне зберігання — це запобіжники від податкових та ліцензійних проблем.
