Повоєнна електроенергетика України, ймовірно, будуватиметься як нова архітектура, а не просто відновлення старої системи. Масштаб втрат генерації змінив саму логіку планування: країні потрібно поєднати велику централізовану генерацію з розподіленими та маневровими потужностями.
За оцінками стратегічного планування НЕК «Укренерго», атомна генерація залишиться основою майбутньої системи і має покривати понад половину споживання електроенергії. Така роль пояснюється потребою у стабільній базовій потужності в системі, яка одночасно має прийняти більше відновлюваної та локальної генерації.
Відновлювана енергетика і маневровість
Україна також планує розвивати вітер і сонце. Залежно від сценарію, країна може додати кілька гігаватів вітрової генерації та близько трьох гігаватів сонячної, зокрема завдяки домогосподарствам і бізнесу. Домашні СЕС можуть зменшувати попит із мережі навіть тоді, коли не сприймаються як класична генерація.
Водночас системі потрібна маневрова газова генерація для балансування. Нові конкурси на потужності, як очікується, будуть орієнтовані переважно на північні, східні та південні регіони, де швидкі блоки можуть стабілізувати постачання під час піків, аварій або коливань відновлюваної генерації.
Головний висновок полягає в тому, що розподілена генерація важлива, але вона не може повністю замінити великі централізовані активи. Україні знадобляться атомна енергетика, великі електростанції, домашнє сонце, вітропарки, маневрові блоки та сильніші мережі, які працюватимуть разом.
Ця трансформація відбувається на тлі глобального зростання попиту на електроенергію через дата-центри, електрифікацію та нові технології. Для України виклик ще більший: відбудувати систему після атак, підвищити стійкість і водночас спроєктувати енергетику, здатну підтримати відновлення та промислове зростання.
