Україна готується розвивати лісовий садивний матеріал як потенційний експортний продукт для Європейського Союзу. За урядовими оцінками, на які посилаються аграрні медіа, реалізація садивного матеріалу за п’ятьма основними породами може давати майже п’ять мільйонів євро експортної виручки на рік, а прогнозований прибуток — близько двох мільйонів євро.
У фокусі сосна, ялина, ялиця, модрина та дуб. Ці породи важливі для відновлення лісів, адаптації до кліматичних змін і комерційного лісового господарства. Україна хоче сформувати конкурентний внутрішній ринок сіянців і створити умови для постачання до країн ЄС.
Розсадники стають виробничою інфраструктурою
В Україні вже працює дев’ять сучасних лісорозсадників із загальною потужністю 14 мільйонів сіянців на рік. До 2030 року цей показник планують збільшити більш ніж удвічі — до 30 мільйонів сіянців. Паралельно держава працює над сучасним лісовим насінництвом, модернізацією лісонасіннєвих центрів та оновленням законодавства.
Ключовим напрямом є сіянці із закритою кореневою системою. У ЄС річна виробнича потужність галузі становить близько 2.4 мільярда саджанців, і 44 відсотки припадає саме на такий тип матеріалу. Внутрішня потреба України оцінюється приблизно у 20 мільйонів таких сіянців, а експортний потенціал — ще близько 10 мільйонів на рік.
Бізнес-логіка полягає не лише у продажі молодих дерев. Сучасні лісонасіннєві центри створюють кваліфіковані робочі місця, підвищують якість відновлення лісів, покращують простежуваність садивного матеріалу і переводять лісове господарство на більш передбачувані виробничі цикли.
Водночас галузі потрібні правові зміни. Обговорюються законопроєкт про лісові репродуктивні ресурси, зміни до Лісового і Земельного кодексів, оформлення прав користування землями лісогосподарського призначення, робота підприємств після реорганізації та електронні лісорубні квитки. Без прозорих правил сектору буде важко залучати інвестиції та масштабуватися за межі внутрішнього попиту.
