Український експорт ріпакового шроту входить у нову фазу. У сезоні 2025/26 відвантаження вже сягнули приблизно 494 тис. тонн, що є рекордним показником для поточного періоду і більш ніж удвічі перевищує рівень попереднього маркетингового року.
Ключова причина зростання — активніша внутрішня переробка ріпаку. Експортне мито на сировину підтримало перехід частини маржі всередину країни, а краща економіка переробки зробила шрот важливішим продуктом для зовнішніх продажів. Для агробізнесу це означає більше доданої вартості до моменту експорту.
Що змінилося на ринку
- Китай уперше виходить на позицію головного покупця українського ріпакового шроту.
- Поставки до ЄС помітно скорочуються на тлі власного врожаю та переробки в Європі.
- Туреччина та Ізраїль посилюють роль як альтернативні напрями збуту.
Зміна географії не зводиться до простої заміни одного ринку іншим. Європейський попит став слабшим через більшу пропозицію ріпаку в самому ЄС, розвиток місцевої переробки та конкуренцію канадського канолового шроту. Китай, навпаки, шукає ширший набір постачальників кормових компонентів, і це відкриває простір для українського продукту.
Втім, ситуація залишається волатильною. Повернення канадських обсягів на китайський ринок, конкуренція з Індією та Росією або зміна балансу між попитом на рослинні олії та шроти можуть швидко вплинути на маржу. Наступний сезон покаже, чи стане нова географія стабільною моделлю, чи це лише вікно можливостей.
Для виробників і переробників висновок практичний: внутрішня переробка дає Україні сильнішу позицію, але потрібні диверсифіковані покупці, гнучка логістика і готовність до різких змін цінової кон’юнктури.
