...

Китай, Туреччина та Лівія стали найбільшими покупцями українського ячменю

автор Roman Cheplyk
вівторок, липня 7, 2026
1 ХВ
Китай, Туреччина та Лівія стали найбільшими покупцями українського ячменю

У сезоні 2025/2026 Україна експортувала 1,52 мільйона тонн, тоді як загальні поставки зернових та олійних скоротилися

У 2025/2026 маркетинговому році Україна експортувала 1,52 мільйона тонн ячменю, повідомила Українська зернова асоціація. Найбільшим напрямком став Китай із 487 тисячами тонн, що підтверджує важливість азійського попиту для цього сегмента української зернової торгівлі.

П’ять ринків прийняли основні обсяги

Друге місце посіла Туреччина з 297 тисячами тонн, третє — Лівія з 230 тисячами. Саудівська Аравія закупила 121 тисячу тонн, а Ліван — 115 тисяч. Така географія показує залежність експорту ячменю від чорноморської, середземноморської, близькосхідної та азійської логістики.

Ячмінь експортували в умовах меншого сезону

Загальний експорт зернових та олійних культур скоротився до 41,1 мільйона тонн проти 46,7 мільйона роком раніше. Це робить диверсифікацію ринків і надійну портову спроможність ще важливішими: менший урожай або повільніша логістика залишають менше запасу для компенсації перебоїв на одному напрямку.

Комерційне значення для виробників і трейдерів

Китай забезпечує масштаб, тоді як Туреччина, Лівія та інші регіональні покупці дають коротші маршрути й ширшу клієнтську базу. Водночас експортери мають окремо керувати якістю зерна, сертифікацією, фрахтом, зберіганням і платіжними ризиками на кожному ринку.

Для України структура продажів ячменю є також інфраструктурною історією. Конкурентний доступ до залізниці, елеваторів, терміналів і морського страхування визначає, чи перетвориться зовнішній попит на стабільні закупівельні ціни для фермерів і чи збережуть трейдери маржу у слабшому експортному сезоні.

Вам буде цікаво
Український DefenceTech стає інвестиційним активом, але вирішальною є перевірка
Український DefenceTech стає інвестиційним активом, але вирішальною є перевірка

Інвестори дивляться не лише на попит фронту, а й на структуру власності, права на технології, експортний контроль, держконтракти та стійкість виробництва