Італія закріпилася в статусі головного європейського покупця української кукурудзи у сезоні 2025/26. Аналітики відзначають, що країна не лише зберегла лідерство серед імпортерів з ЄС, а й збільшила відрив від інших покупців, перетворившись на один із найбільш передбачуваних напрямків збуту в умовах воєнної логістики.
Лише у жовтні 2025 року Україна відправила до Італії близько 263 тис. тонн кукурудзи, а з 1 по 24 листопада – ще приблизно 300 тис. тонн. Для порівняння, Іспанія, яка раніше купувала найбільші обсяги, зараз бере значно менше – близько 46 тис. тонн у жовтні та 133 тис. тонн у листопаді.
Як Італія вийшла в лідери
Тенденція формувалася не за один сезон. Уже у 2024/25 МР Італія стала головним покупцем української кукурудзи в ЄС, тоді як імпорт Іспанії різко знизився. У 2025 році розрив лише посилився: Італія продовжує фіксувати обсяги з України, тоді як інші ринки або диверсифікують закупівлі, або спираються на власний урожай.
Окремо аналітики звертають увагу на Туреччину, яка зараз купує менше української кукурудзи, оскільки має хороший власний врожай і дешевшу місцеву продукцію. Для України це означає, що частина попиту з Чорноморського напрямку змістилася до ЄС, а саме Італія виступає «якорним» покупцем, який підтримує експорт навіть за складних умов.
Більш жорсткий та конкурентний ринок ЄС
Водночас ринок кукурудзи в ЄС загалом стає складнішим. З’являється більше альтернативних постачальників, а покупці чутливі до ціни й логістичних ризиків. Порівняно з 2024 роком сумарні обсяги поставок української кукурудзи до ключових країн ЄС нижчі, що відображає як посилену конкуренцію, так і вплив постійних атак на інфраструктуру.
Для українських експортерів на перший план виходить надійність: стабільна якість, чіткі графіки відвантажень і гнучкі контрактні умови. Італійські покупці готові платити за впевненість у постачанні сировини для комбікормової, крохмальної та етанольної промисловості.
Сигнали для інвесторів та трейдерів
- Стратегічні контракти. Зростання ролі Італії в структурі експорту кукурудзи з України робить довгострокові оффтейк-угоди з італійськими переробниками більш привабливими, ніж чисто спотова торгівля.
- Оптимізація логістики. Інвестиції у портову, залізничну та річкову логістику з орієнтацією на італійський напрямок можуть забезпечити вищу завантаженість інфраструктури.
- Диверсифікація ризиків. На тлі зниження закупівель з боку Іспанії та Туреччини експортерам потрібен ширший портфель клієнтів у ЄС та MENA, де Італія забезпечує «базове» навантаження, а інші ринки стають додатковим бонусом.
- Продукти з більшою доданою вартістю. У середньостроковій перспективі Україна може посилити присутність у сегменті кукурудзяних інгредієнтів та комбікормів, поглиблюючи співпрацю з італійськими виробниками.
Якщо нинішні тренди збережуться, Італія залишатиметься ключовим «воротами» для української кукурудзи на ринок ЄС і визначатиме інвестиційні рішення у зберігання, логістику та торгові стратегії на найближчі сезони.
