Україна намагається розширити географію аграрного експорту через прямі переговори з Індією, Індонезією та Таїландом. Йдеться не про політичні декларації, а про практичні документи, від яких залежить доступ української молочної, птахівничої, рибної та яєчної продукції до нових ринків.
Під час робочого візиту до Женеви Держпродспоживслужба обговорила з компетентними органами трьох країн сертифікацію, акредитацію та санітарні процедури. Для експортерів саме ці етапи часто є бар’єром між комерційним інтересом і реальними поставками.
Сертифікати, акредитація та доступ
З Індією Україна обговорила молоко й молочні продукти, яєчні продукти, м’ясо птиці, свинину та продукцію з них. Частину процедур було розпочато кілька років тому, але вони досі не завершені, тому сторони домовилися уточнити причини затримок і визначити подальші кроки.
З Індонезією фокус був на акредитації українських молочних підприємств і визнанні української сертифікації халяль. Без цього неможливо просувати доступ для м’яса птиці, яловичини, яєць, рибної продукції та кормів для тварин. Таїланд, своєю чергою, потребує оновлення документів щодо яєць, рибної продукції, протеїнів, жирів і борошна тваринного походження.
Для українських виробників результат таких переговорів вимірюється сертифікатами, інспекціями та затвердженими списками підприємств. Саме це є технічним шляхом до зростання експорту.
Азійський напрям може стати важливішим для українського агробізнесу, якщо регуляторні процедури перетворяться на реально відкриті канали збуту.
