Україна суттєво наростила експорт металобрухту, але бюджетні надходження від цієї діяльності виглядають непропорційно низькими. Дані по галузі показують, що значні обсяги можна вивозити за кордон, декларуючи мінімальний прибуток і сплачуючи невеликі податки, що створює ризики непрозорості та втрати доданої вартості.
Для інвестора тема важлива, бо брухт є стратегічною сировиною для металургії та матеріалів відбудови. Коли брухт іде з країни, внутрішній ринок отримує дефіцит і тиск на ціни, а держава втрачає потенційні валютні та податкові надходження, які могли б виникати при переробці брухту в сталь і прокат.
Що показують цифри про втрату доданої вартості
У 2024 році 11 компаній експортерів із невеликим штатом вивезли 293,2 тис. тонн брухту. Сукупний дохід від експорту становив 3,218 млрд грн, але сумарний прибуток, задекларований 10 найбільшими експортерами, склав лише 56 млн грн, а податкові відрахування галузі за рік близько 4,6 млн грн. У перерахунку це приблизно 104 грн надходжень до бюджету з кожної експортованої тонни.
При цьому середня митна вартість складала близько 271 EUR за тонну, тобто продаж відбувався за ринковими цінами, але фіскальний ефект не відповідав вартості товару.
Чому транзит через ЄС зменшує ефект від мита
Експорт суттєво концентрується на напрямку Польщі, яка може працювати як транзитний майданчик. За такої моделі експортне мито для неєвропейських напрямків фактично обходиться, а держава втрачає митні надходження. Через це посилюються дискусії про тимчасові обмеження або жорсткіший контроль.
- Регуляторний ризик: можливі квоти, ліцензування або тимчасова заборона
- Вплив на металургію: обмеження експорту може збільшити пропозицію на внутрішньому ринку
- Комплаєнс: підвищена увага до митної статистики, податків і реальної операційної діяльності
Де можуть з’явитися можливості
Якщо політика буде спрямована на утримання більшої частини брухту в країні, зростатиме попит на заготівлю, сортування та переробку, а також на виробництво сталі й металоконструкцій для відбудови. Інвесторам варто відстежувати, як змінюється доступність сировини, маржинальність трейдингу та умови для локального виробництва.
У короткій перспективі це питання не лише про експорт. Це про фіскальний ефект, промислову політику та стійкість ланцюгів постачання для відновлення економіки.
