Україна та Марокко розширюють економічну співпрацю після того, як двостороння торгівля у 2025 році відновилася приблизно до 250 мільйонів доларів. Країни переходять від простого обміну аграрними й промисловими товарами до тісніших зв’язків між компаніями, торгово-промисловими палатами та портовими адміністраціями.
Марокко посідає п’яте місце серед торговельних партнерів України в Африці. До повномасштабного вторгнення двосторонній товарообіг у 2021 році сягав приблизно 630 мільйонів доларів. Подальші порушення виробництва та морської логістики України різко скоротили торгівлю, однак нинішнє відновлення показує, що бізнес обох країн повертає усталені маршрути та шукає нові проєкти.
Чим торгують Україна та Марокко
Україна постачає до Марокко зернові культури, соняшникову олію, макуху, металопродукцію та інші товари. Цей експорт відображає сильні позиції України в сільському господарстві, харчовій переробці й базовій промисловості, тоді як Марокко відкриває важливий доступ до ринків Північної Африки.
Україна імпортує з Марокко добрива, овочі, морепродукти, автомобілі та одяг. Така структура формує взаємодоповнювальні інтереси: українським господарствам потрібні виробничі ресурси й диверсифікована логістика, а марокканським покупцям — стабільний доступ до продовольства та промислових товарів.
Наступний етап може охопити більше продукції з доданою вартістю, агротехнології, обладнання, складські рішення та промислову кооперацію. Для інвесторів найбільш перспективними є проєкти, що поєднують українські виробничі можливості з доступом Марокко до регіональних ринків і портів.
Порти стають окремим напрямом співпраці
Адміністрація морських портів України та Національна портова адміністрація Марокко підписали меморандум про співпрацю. Він може підтримати прямі професійні контакти, обмін операційним досвідом і розвиток стійкіших морських маршрутів між Чорним морем та Північною Африкою.
Портова взаємодія особливо важлива, адже від початку повномасштабного вторгнення Росія пошкодила або знищила 726 об’єктів української портової інфраструктури та щонайменше 156 цивільних суден. Попри ці втрати Україна зберегла морський експорт завдяки роботі власного морського коридору.
Від моменту запуску коридору ним перевезли майже 190 мільйонів тонн вантажів, серед яких близько 110 мільйонів тонн зерна. Продукція надійшла до 55 країн, підтримуючи українську експортну економіку та стабільність міжнародних продовольчих ринків.
Ділова рада має напряму з’єднати компанії
Торгово-промислова палата України та Марокканська федерація торгових палат підписали меморандум, який передбачає створення Українсько-марокканської ділової ради. Вона може стати практичною платформою для пошуку партнерів, вирішення питань виходу на ринок і підготовки спільних проєктів.
Для малого й середнього бізнесу така інституція здатна зменшити витрати на пошук надійних контрагентів. Вона також може допомагати компаніям розібратися із сертифікацією, митними процедурами, фінансуванням, умовами перевезень і локальним попитом до вкладення капіталу.
Цінність ради залежатиме від її здатності створювати конкретні контакти, а не лише проводити церемоніальні зустрічі. Галузеві робочі групи з агросектору, харчової переробки, логістики, добрив, машинобудування та відновлюваної енергетики можуть перетворити дипломатичну динаміку на комерційні контракти.
Продовольча безпека залишається стратегічним зв’язком
Україна зберігає роль надійного учасника глобальної продовольчої безпеки. Ініціатива Food from Ukraine забезпечує постачання українського продовольства до країн Африки, Близького Сходу та Азії, зокрема вразливим громадам, що постраждали від конфліктів і порушень постачання.
Марокко може виконувати в цій системі подвійну роль — великого покупця та логістичного партнера з розвиненою атлантичною й середземноморською інфраструктурою. Передбачуваніші умови морських перевезень, зберігання та фінансування зроблять українські поставки до Північної Африки стійкішими.
Що це означає для інвесторів
Нова рамка відкриває можливості у сфері експортних терміналів, зернових сховищ, харчової переробки, дистрибуції добрив, транспортних послуг і спільного виробництва. Вона також формує попит на страхування, торговельне фінансування, контроль якості та цифрові системи відстеження вантажів у кількох юрисдикціях.
Головний інвестиційний аргумент — диверсифікація. Україна отримує додаткові маршрути, клієнтів і джерела аграрних ресурсів, а Марокко — доступ до української продукції та промислового досвіду. Компанії, які рано сформують партнерства, можуть зайняти позиції ще до повернення двосторонньої торгівлі до довоєнного масштабу.
Підписані меморандуми самі собою не гарантують негайного зростання. Їхній практичний ефект залежатиме від регулярних бізнес-місій, інвестиційно готових проєктів, ефективних митних процедур і надійного морського сполучення. Однак напрям уже зрозумілий: Україна та Марокко будують ширші економічні відносини, у яких торгівлю підтримують інституції, порти й пряма співпраця між компаніями.
