Ціни на продукти в Україні дедалі більше наближаються до європейського рівня, але доходи домогосподарств не рухаються так само швидко. Для споживачів це видно у щоденних покупках: хліб, молочна продукція, м’ясо, овочі та бакалія займають більшу частку місячного бюджету, ніж до повномасштабної війни.
Розрив із ЄС скоротився з кількох причин. Українські виробники працюють із дорогою енергією, складнішою логістикою, кадровим тиском та імпортними складовими для агровиробництва. Переробники, які залежать від холодильних ланцюгів, генераторів і безперервного виробництва, мають мало простору для поглинання цих витрат.
Чому полична ціна продовжує зростати
Енергетичний тиск є одним із найпряміших драйверів. Молокозаводи, м’ясокомбінати та птахофабрики потребують холоду цілодобово. Коли електроенергія дорожчає або підприємство змушене працювати на резервній генерації, це швидко переходить у кінцеву ціну.
Важливими залишаються і аграрні ресурси. Добрива, засоби захисту рослин та частина обладнання часто імпортні, тому курс і глобальні ціни впливають на майбутній урожай задовго до появи товару на полиці. Логістика додає ще один шар витрат: пальне, довші маршрути і пошкоджена інфраструктура роблять внутрішню доставку дорожчою.
Кадровий дефіцит також підсилює тиск. Бізнесу потрібно утримувати водіїв, складських працівників, технологів і вантажників. У багатьох випадках зростання зарплат — це не ознака комфорту, а захисний крок, щоб не втратити персонал.
У результаті формується складний дисбаланс. Україна може входити в зону європейських цін на продукти, не наблизившись до європейського рівня доходів. Навіть якщо інфляція сповільниться після високої бази, це не означатиме здешевлення. Імовірніше, ринок стабілізується на вищому рівні, змушуючи родини уважніше планувати витрати, а виробників — шукати ефективність в енергії, логістиці та закупівлях.
