Український зерновий і олійний сектор радикально змінився за останні три десятиліття. Огляд, представлений на Grain Ukraine 2026, показує, як зростання виробництва, зміна структури посівів, логістика та експортний попит перетворили країну на важливого глобального аграрного гравця.
Найпомітніша трансформація відбулася у кукурудзі та олійних культурах. Виробництво кукурудзи зросло у багато разів порівняно з серединою дев’яностих, а ріпак і соя з майже маргінальних культур перетворилися на важливі експортні та переробні позиції. Пшениця зберігає центральну роль, тоді як ячмінь втратив частину колишнього значення.
Змінилися географія і покупці
Географія виробництва також змістилася. Зернові перестали бути настільки зосередженими лише на півдні та в центрі, а вагу набрали Поділля і північні області. Олійні культури дедалі більше перемістилися на Поділля, у центральні та західні регіони. На це вплинули клімат, логістика та фактори війни.
Змінився і напрям експорту. Європейський Союз став стратегічним покупцем української агропродукції, а кукурудза залишається однією з головних експортних культур. Це важливо для майбутнього місця України у європейській продовольчій безпеці та ланцюгах постачання.
Сектор і надалі відчуває тиск війни, транспортних витрат і цінової волатильності. Але масштаб виробництва дає Україні конкурентну позицію, з якою можуть зрівнятися небагато інших товарних напрямів. Наступний етап залежатиме від того, як країна поєднає силу сировинного експорту з переробкою, стійкою логістикою та інтеграцією з ринками ЄС.
