Український ринок праці входить у глибшу структурну нестачу працівників. За оцінками, на які посилаються українські медіа, країні бракує близько 4.5 мільйона людей, а найгостріший попит зосереджений у транспорті, будівництві, промисловості, торгівлі, ресторанному бізнесі, фінансах і медицині.
Дисбаланс видно у вакансіях. У травні на Єдиному порталі вакансій було близько 230 тисяч пропозицій роботи, тоді як через центри зайнятості шукали роботу лише 141 тисяча людей. Найбільше відкритих позицій було у торгівлі, промисловості, транспорті, ресторанному секторі, фінансах і медицині.
Економіці потрібні інші руки
Серед найбільш затребуваних професій — водії, продавці, кухарі, інженери, лікарі, електрики, швачки, слюсарі, комплектувальники та вантажники. Сезонне сільське господарство додає окремий тиск, бо фермам потрібні люди для обробки землі, посадки культур і захисту рослин.
Роботодавці кажуть, що ситуація принципово не змінюється вже понад два роки. Війна, мобілізація, міграція та демографічне старіння скоротили доступну робочу силу. Водночас економіка змістилася у бік виробництва, ремонту, логістики, комунальних послуг, оборонних поставок і відновлення, де критично важливі практичні технічні навички.
Криза полягає не лише в нестачі людей, а й у невідповідності навичок. Протягом багатьох років офісна робота та університетська освіта були престижнішими за профтех. Тепер економіці потрібні електрики, водії, машиністи, будівельники й промислові працівники швидше, ніж система освіти здатна їх підготувати.
Бізнес реагує конкуренцією за працівників, підвищенням зарплат, спрощенням вимог, наймом людей без досвіду, відкриттям вакансій для працівників 50+ і дискусією про трудових мігрантів. Жінки також заходять у професії, які раніше стереотипно вважалися чоловічими, зокрема транспорт і роботу з технікою. Для України кадрова політика стає такою ж важливою, як капітал та інфраструктура, бо навіть профінансовані проєкти не рухаються без людей, які можуть будувати, керувати, ремонтувати й обслуговувати.
