Українське законодавство не дозволяє юридичній особі одночасно мати статус резидента Дефенс Сіті та Дія Сіті. Це не формальна технічна деталь, а базова логіка правового дизайну: обидва режими створені для різних цілей і мають різну податкову архітектуру, тому розглядаються як альтернативні, а не накопичувальні інструменти підтримки.
Для підприємств оборонно промислового комплексу режим Дефенс Сіті передбачає податкові, митні та регуляторні стимули для розширення виробничих спроможностей у сфері безпеки. Водночас ключові податкові пільги привязані до жорстких критеріїв, серед яких реінвестування прибутку, обмеження дивідендних виплат і обовязкова відсутність статусу резидента Дія Сіті.
Що це означає на практиці для компаній
- Потрібно обрати лише один спеціальний режим відповідно до бізнес моделі.
- Спроба поєднати два статуси блокує застосування очікуваних пільг.
- Інвестиційна та дивідендна політика має відповідати правилам обраного режиму.
- Юридичне структурування і комплаєнс перевірка стають критичними до подачі заявки.
Для груп, які працюють одночасно в ІТ та оборонному сегментах, рішення часто потребує глибшого корпоративного дизайну. Потрібно порівняти довгострокове податкове навантаження, вимоги комплаєнсу, параметри фінансування й траєкторію масштабування в межах кожного режиму. Помилковий вибір на старті може призвести до дорогого реструктурування згодом.
Головний висновок для бізнесу простий: спеціальні режими не додаються автоматично один до одного. Це окремі політичні інструменти з взаємовиключними критеріями доступу, тому якісне податково правове моделювання потрібне ще до вибору резидентства.
