Ринок праці під структурним тиском
Український ринок праці стикається з довгостроковим дефіцитом, який неможливо вирішити одним інструментом. Під час парламентських обговорень прозвучали дані про приблизно 25,9 млн людей на контрольованій території: 13,1 млн зайнятих, 7,2 млн людей віком понад 65 років і 5,1 млн дітей. Прогнози, підготовлені з партнерами, показують потребу приблизно у 14,6 млн зайнятих до 2036 року.
Найбільший дефіцит очікується у технічних, інженерних, виробничих, будівельних, медичних, торговельних і сервісних професіях. Це пряме обмеження для відбудови та інвестицій: заводи, логістичні центри, лікарні й будівництво потребують людей ще до того, як можуть нарощувати випуск.
Іноземна робоча сила не є простим ярликом
Держава обговорює чіткіші правила залучення іноземних працівників, але чиновники наголошують: міграцію треба керувати, а не запускати хаотично. Україні потрібна єдина система, яка відстежує шлях від дозволу на роботу до фактичного працевлаштування, завершення контракту і сплати соціальних внесків. У 2025 році видали або продовжили понад дев’ять тисяч дозволів, але тисячі були скасовані через непідписані договори, припинення роботи або несплату внесків.
Найбільше дозволів зосереджено у Києві та кількох великих регіонах. У 2025 році лідерами за новими дозволами були громадяни Індії, далі йшла Туреччина та інші країни. Уряд хоче відбирати працівників за професіями, навичками, країнами походження, безпековими критеріями та здатністю до інтеграції.
Внутрішні резерви залишаються пріоритетом
Перше завдання — залучити до роботи українців, які можуть працювати: ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, жінок, старших працівників і людей з інвалідністю. Іноземні студенти та іноземці, які служать Україні, також можуть стати майбутніми каналами для ринку праці. Для інвесторів сигнал простий: проєктам в Україні потрібні не лише капітал і земля, а й стратегія кадрів, навчання та утримання персоналу.
