Україна готує два законопроєкти, спрямовані проти старих корупційних лазівок у земельних відносинах. Практична мета полягає в тому, щоб ускладнити передачу цінної землі через закриті інвестиційні договори або через зловживання нормами, повязаними з малими обєктами нерухомості. В обох випадках логіка реформи однакова: менше ручного впливу, більше прозорої процедури і ринкової ціни.
Так звана інвестиційна схема працювала тоді, коли забудовник отримував доступ до землі через непублічний договір з державним або комунальним підприємством замість відкритого конкурсу. У такій моделі земля фактично заходила в забудову на закритих умовах, а публічна сторона часто отримувала лише мінімальну частку від створеної вартості.
Що мають змінити законопроєкти
- Проєкти з ознаками публічно приватного партнерства мають проходити за відповідною процедурою.
- Інші випадки повинні переходити до аукціонів замість закритих домовленостей.
- Для землі під малими обєктами нерухомості мають зявитися зрозумілі межі і перевірки.
- Громадський контроль посилиться, бо сама процедура стане видимішою.
Друга лазівка, відома як туалетна схема, спиралася на інше викривлення. Людина оформлювала у власність невеликий обєкт, а потім отримувала під ним ділянку, яка могла бути в десятки, сотні або навіть тисячі разів більшою. Проблема полягала не лише у зловживанні, а й у відсутності чіткої методики, яка визначала б, яка площа дійсно потрібна для обслуговування такого обєкта.
Запропоноване рішення полягає в тому, щоб визначати цю площу за урядовою методикою, а будь яку додаткову землю передавати через торги. Це не прибере весь корупційний ризик, але звузить найпростіший шлях для отримання землі без ринку і без реальної конкуренції.
Для держави і громад економічний ефект може бути суттєвим. Відкриті аукціони зазвичай дають вищу ціну і чистіший документальний слід. Для інвесторів це теж корисно в довшій перспективі, бо передбачувані правила доступу до землі зменшують юридичну невизначеність.
